Географічна карта - Еюпсултан (Eyüpsultan)

Еюпсултан (Eyüpsultan) або просто Еюп (Eyüp) — муніципалітет (беледіє) та район міста Стамбул, Туреччина. Простягається від Золотого Рогу аж до берега Чорного моря. Еюп — також назва району та колишнього села в районі, розташованого біля місця злиття потоків Кягитхане та Алібей звідки починається Золотий Ріг. Він став районним центром в 1936, після того, як деякі частини Фатіха, Чаталджа та Сариєра були об'єднані; пізніше деякий час до нього входили також райони Газіосманпаша та Байрампаша. Нинішні межі були встановлені після того, як квартал Яйла було передано району Султангазі в 2009 році. Еюпсултан межує з Сариєром на сході, Кягитхане і Бейоглу на південному сході, Газіосманпаша, Фатіх і Султангазі на півдні, Башакшехір на південному заході та Арнавуткьой на заході.

У цих місцях, у місці злиття двох річок за межами міських мурів Константинополя, з давніх-давен було село. У візантійський період село називалося , так як поруч знаходилася церква (згодом — монастир), присвячена святим Космі та Даміану. Монастир пізніше був укріплений, і під час Першого хрестового походу у ньому зупинялася армія Готфріда Булонського.

Під час облоги Константинополя турками Ак-Шемсеттін, духовний наставник султана Мехмеда II, оголосив, що, нібито, виявив тут могилу Абу Аюба аль Ансарі — одного з найближчих соратників пророка Мухаммеда, який загинув тут сім'ю століттями раніше під час однієї з невдалих облог Константинополя арабами. Після взяття Константинополя Мехмед II розпорядився звести над місцем останнього спочинку Абу Аюба мечеть. Це була перша мечеть, побудована у Стамбулі, поруч з нею були спорудженні лазня, медресе і громадська їдальня. З того часу Еюп (турецьке прочитання слова Аюб) став священним місцем, багато вищіх осіб Османської імперії бажали бути похованими поруч з цією мечеттю, і місцеве кладовище стало найдоглянутішим кладовищем Стамбула.

В XVII—XVIII століттях, через наплив великої кількості біженців, почалося бурхливе зростання Стамбула, і Еюп опинився всередині міської межі. Тут стали споруджувати фабрики, і район став більш «пролетарським». У другій половині XIX століття тут бував французький письменник П'єр Лоті, на честь якого тепер тут названо кав'ярня.